Неділя, 11.04.2021, 21:29
Тиниця - зробимо село кращим
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" Вітаю Вас Гість| RSS
Меню сайту
Ф О Т О
Випадкове фото сайту


Нові фотографії
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Користувачі, що були сьогодні на сайті:

Нові користувачі сайту:

Всього зареєстрованих користувачів:  -  62
За сьогодні  -  0
За вчора   - 0
За тиждень   - 0
За місяць  -  0

Geo Visitors Map
Наше опитування
Чи потрібен сайт села
Всього відповідей: 125
Погода в Тиниці

В 2009 році всі тиничани святкували 350 річчя з дня першої письмової згадки про село Тиниця. Районна друкарня за підтримки райдержадміністрації випустила брошуру, присвячену цій події. А перед цим вона збирала матеріал про історію села, звертаючись з проханням надавати матеріали як до офіційних установ так і до приватних осіб. Прохання написати свої спогади отримав і Крапивний Гаврило Семенович.

Він як один із найстаріших жителів села пройшов фронтами Великої Вітчизняної війни, довгий час працював учителем, а потім і завучем Тиницької середньої школи і в його пам’яті запам’яталося багато подій, епізодів, розповідей з життя Тиниці та тиничан. Ця брошура вийшла, але в неї ввійшла не вся та інформація, написана в спогадах. В неї включили більше офіційної, сухої інформації, взятої з інших джерел. Тож вашій увазі пропонується зануритися в ті далекі роки і не дуже далекі та осмислити ті часи та події, що відбувалися в Тиниці. З автором спогадів можна погоджуватися, можна не погоджуватися, але це його особиста думка і вона має право на життя. Тож цікавих вам вражень.

 

1659 року була перша письмова згадка про заснування села Тиниця.

В той рік драматичним став для жителів Дмитрівки. Бо московські війська вдерлися в землі Ніжинського полку, а тому дмитрівчани виступили на захист своєї землі в складі Красноколядинської сотні.

Ранньої весни московська армія, що налічувала 100 000 вояків, почала наступ на лівобережну Україну. Командував цією армією О. Трубецькой та Г. Ромодановський. На схід від Конотопа, наступаючі війська на деякий час затримали козаки Ніжинського та Чернігівського полків, однак встояти проти них не змогли і відступили в місто. Наприкінці березня того року московське військо почало облогу Конотопа, обороною якого командував ніжинський полковник Г. Гуляницький.

Московські вояки здійснили кілька штурмів фортеці та безуспішно. Вони втратили близько 10 тисяч убитими.

Обложені в Конотопі козаки також несли значні втрати, терпіли від нестачі продовольства, запаси якого вичерпувалися. У місті почався голод, наприкінці облоги живими залишилось лише близько 400 козаків.

Поки московіти були зайняті облогою Конотопа, гетьман Іван Виговський створив угрупування українських військ чисельністю до 60 000 вояків, водночас вступивши в союз з кримським ханом, який привів із собою 20 000 кіннотників. Це угрупування через Тиницю завдало удару московським військам під Конотопом і розгромили їх. Втрати московітів становили близько 30 000 убитими і 5 000 полонених. У полон потрапило багато керівників війська, московських бояр, серед них князь Пожарський, якого татари у той самий день стратили.

Року 1668-го Ромодановський послав кінний роз’їзд на чолі зі своїм сином Андрієм у розвідку під Гайворон, де на нього напали татари. Роз’їзд розгромили, Андрія взяли в полон. Тоді командуючий, князь Ромоданський був змушений відступити назад у землі Московії у укріпитися в Путивлі. Спроби козаків штурмом оволодіти містом виявилися безуспішними.

Таких прикладів ведення бойових дій. Від яких потерпало місцеве населення можна навести багато. І тільки коли гетьманська булава перейшла в руки І. С. Мазепи, в Україні настав відносний мир.

По громадянських відомостях 1736 року в Тиниці було 69 козаків, 42 посполитих.

В 1750 році Семен Кочубей просив архіпастирського дозволу «весьма обветшалую церковь Покрова Благородицы в с. Тиница перестроить». І рішення було дане.

«В 1841 році жителькою Оленою Василівною Майоровою, уродженки Кочубеєвої, побудувати дерев’яний храм на кам’яному фундаменті». Місцеві ікони написані академіком, а чотири євангелісти на пергаменті написані племінницею будівництва храму дєвіцеєю Оленою. Дочкою Василя Васильовича Кочубея.

Будівельниця храму Олена Василівна ще крім тих 32 десятин, від себе виділила ще 32 десятини. Вона намагалася жити по волі Божій. Життя її ознаменоване благотворінням. Бідні завжди відходили від її щедрот нагородженими, пригнічені находили в неї покров, сироти – приют і виховання.

Наступна сторінка


Пошук
Форма входу

Друзі сайту
Тиницька ЗОШ
Календар
«  Квітень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Кнопка сайту
Код кнопки:

<a href="http:// tynytsia.at.ua/"><img src="//tynytsia.at.ua/Knopka.gif" border="0" width="88" height="31" alt="Сайт села Тиниця">

Карта відвідувань
Слухати "Мелодію"
Свята
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Тиниця в мережі
- ТИНИЦЯ на однокласниках
- ВІКІПЕДІЯ про Тиницю
Міні-чат
Copyright MyCorp © 2021 М. О. Гриценко Безкоштовний хостинг uCoz