Неділя, 11.04.2021, 20:00
Тиниця - зробимо село кращим
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" Вітаю Вас Гість| RSS
Меню сайту
Ф О Т О
Випадкове фото сайту


Нові фотографії
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Користувачі, що були сьогодні на сайті:

Нові користувачі сайту:

Всього зареєстрованих користувачів:  -  62
За сьогодні  -  0
За вчора   - 0
За тиждень   - 0
За місяць  -  0

Geo Visitors Map
Наше опитування
Чи потрібен сайт села
Всього відповідей: 125
Погода в Тиниці
Рік 2010. Зустріч друга



Зустріч жителів х. Кирпичне 2009 року

Рік 2011. Зустріч третя


 На Зелені свята, 12 червня, на місці колишнього х. Кирпичне вже втретє зустрічаються його колишні жителі. В цьому році звідусіль, і з далеку, і зблизька з'їхалося 36 чоловік. Минулого року було - 50. Приїжджали з Естонії, Ставропольського краю, Бахмача, Конотопу. Остання жителька залишила хутір років 5 тому назад. Колись тут було багато жителів, був свій колгосп. Зараз суцільні зарослі кропиви, американських кленів.


Зустріч жителів х. Кирпичне 2010 року

 Рік 2012. Зустріч четверта.

  Наша історія розвивається по спіралі. Тобто через деякий час вона повторюється або сповна, або частково. Колись на Україні при заснуванні міст і сіл, вони починалися з маленьких хуторів. Проходив час, міста і села розросталися до невпізнанності. Життя вирувало. Але наступає час, коли приходять реформи: хороші або погані. І ті, і ті здатні зробити такі перетворенні з населеними пунктами, що вони або розростаються, або стираютьсяч з лиця Землі.

  Ось і наше село не минули ті реформи. У 2009 році село святкувало своє 350 річчя від першої згадки про нього. Мабуть як і кожен населений пункт, воно починалося з невеликого хуторця, де як говорить та ж історія заселилися переселенці з Самбіра. Місце для поселення мабуть було вибрано не випадково. Адже тут стиналися дві річки: Борзенка і Ромен. Від тих річок в теперішній час на території майже і струмків не лишилося. Сучасний Ромен на території Тиниці - це болото, яке тягнеться до Малого Самбіра. А от від Борзенка у роки, коли вдосталь води себе проявляє невеликим струмком, що тягнеться від нового викопаного ставу через парк далі по-під Закревщиною, а далі на Бахмач...

  Як розрослося наше село до 1860х років можна судити з карти, яку у ті часи склали грамотні картографи, щоб ми могли насолоджуватися уроками історії.

  Якщо проаналізувати карту, то можна отримати багато цікавих відомостей. Ще в ті роки наше село було не таке велике в порівнянні з теперішнім - реформованим.

  По теперішній головній вулиці, що веде в одну сторону на Бахмач протягалося чуть далі за вулицю Садову, а в іншу, що веде на Григорівку - трішки далі за парк. По сучасній вулиці Ватутіна, воно закінчувалося кладовищем, а такої вулиці як Сербія (Жовтнева) в 60і роки 18 століття мабуть взагалі не було або вона тільки розбудовувалася. А ось вулиці Семененська (Першотравнева), Борисівка (Гагаріна), Берегова - велиці сторожили. Добре був заселений центр села, головною спорудою якого була Покровська церква.

  Навколо Тиниці існували вже тоді маленкі хутори: Забловщина (Закревщина), Капичинь (Кирпічний), Покровський, Лисий, Зарукавний (Батуринський). У полі не можна було пропасти від спраги, адже навколо село було накопано багато криниць (на карті позначено Кол. - колодец). Ще великою літерою Х. позначені як хутори одинокі садиби. На карті гарно видно русла річок - Борзенки та Ромен.

  А скільки було вітряків?! На карті їх позначено 15. От якби на той час та були цифровики або хоча б гарний рисунок.

  Якщо поглянути на х. Кирпичний, то він вже був і тоді. Десь було тоді три-чотири садиби та місток через Ромен. Навколо росли великі дерева та велася їх вирубка.

  Пройшов час... Як село так і хутор розрослися до таких розмірів, що в Кирпичному був свій колгосп. Пройшов ще час... Селяни почали "тікати" ближче до центру села, а то і в Бахмач та і далі. Тікали не тому, що там погано (там красиво і зараз), а тому, що з часом колгосп розпався, почало не вистачало роботи. А жити чи виживати потрібно. І ось настав час, коли на картах, там де був х. Кирпічний (та і не тільки він) значиться нежил., тобто нежилий. Остання жителька залишила його років 5 тому. Там де був хутір зараз суцільні зарослі кропиви, кленів. Трапляються понівечені погреби (здавачі металу приклали свої руки), закинуті колодязі, в які ще і зараз падають люди та тварини. А також стоїть ще одне дворище, де будинок до землі хоче притиснути повалене дерево.

  Пройшов ще час... І ось колишнім жителям Кипичного прийшла гарна ідея. Зібратися разом на території свого рідного хутора, поспілкуватися, пом'янути рідних, які тут поховані на кладовищі, згадати своє босоноге дитинство.

  В цьому, 2012 році, така зутріч відбулася вчетверте. Традиційно вона відбувається на Зелену неділю. І ось 3 червня з Тиниці, Бахмача, Конотопу, Ставропільського краю з'їхалися карпічани. Як все проходило???... Та краще побачити та почути.

За зустріч!

Льється пісня

Танці, танці!

Фото на згадку


Зустріч четверта


"Не пий козаче"


"Ой де ти зиму зимував"

"Ой чому так рано мама посивіла"

Танці - танці

Пошук
Форма входу

Друзі сайту
Тиницька ЗОШ
Календар
«  Квітень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Кнопка сайту
Код кнопки:

<a href="http:// tynytsia.at.ua/"><img src="//tynytsia.at.ua/Knopka.gif" border="0" width="88" height="31" alt="Сайт села Тиниця">

Карта відвідувань
Слухати "Мелодію"
Свята
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Тиниця в мережі
- ТИНИЦЯ на однокласниках
- ВІКІПЕДІЯ про Тиницю
Міні-чат
Copyright MyCorp © 2021 М. О. Гриценко Безкоштовний хостинг uCoz